8 вересня 1943 року – вигнання нацистів з Донецької області
Сьогодні ми відзначаємо знаменну дату – День вигнання нацистів з Донеччини. Цього дня ми віддаємо данину поваги тим, хто героїчно боронив свою землю зі зброєю в руках та самовіддано працював у тилу, вшановуємо пам’ять тих, хто загинув, визволяючи рідний край від нацистських окупантів.
З грудня 1942 року по листопад 1943 року проходили операції з вигнання нацистських військ з території Лівобережної України. На території Донеччини найбільші бої за визволення населених пунктів області тривали з липня по вересень 1943 року.
Сьома, остаточна, Донбаська операція, що здійснювалася силами Південного та Південно-Західного фронтів, почалась 13 серпня 1943 року. Найбільш жорстокими були бої на річці Міус за висоту 277,9 (Савур-Могила). Згодом почалося визволення основних промислових міст регіону: 5 вересня - Горлівка, 6 вересня – Краматорськ, 8 вересня – Донецьк (тоді – Сталіно), 10 вересня – Маріуполь. 14 вересня було визволено останні населені пункти на території Донецької (тоді - Сталінської) області, бойові дії було перенесено на територію Запорізької та Дніпропетровської областей. Серпень-вересень 1943 року став часом остаточного вигнання нацистів з Донеччини.
Відповідно до доповіді заступника голови Сталінської обласної комісії з розслідування злочинів і збитків, заподіяних німецько-фашистськими загарбниками, на території області за роки фашистської окупації було вбито, замучено та розстріляно 174 410 мирних громадян, завдано тортур та вбито 149 367 військовополонених.
Згідно з підрахунками, втрати радянської армії з 8 жовтня 1941 по 14 вересня 1943 років лише на території Донецької області склали не менш 340 000 осіб, серед яких понад 60 тисяч загиблих та до 85 тисяч тих, хто пропав безвісті. Значними були і втрати радянських партизан, підпільників, у тому числі серед похідних груп ОУН.
Радянська влада вважала всіх, хто був під окупацією, колаборантами. З приходом радянської армії запрацювали фільтраційні табори, розпочалися репресії, знущання, розстріли. Загалом втрати серед населення внаслідок репресивних дій комуністичного тоталітарного режиму СРСР після завершення бойових дій на території нашої області були не меншими, ніж за кілька років німецької окупації.
Сьогодні російські війська впроваджують на тимчасово окупованих територіях України ту ж саму практику вбивств мирного населення, фільтраційних таборів, знущань та катувань.
Хоча агресор, який зараз намагається знищити Україну, приписує перемогу над нацизмом собі, ми повинні пам’ятати про ту самовідданість та жертовність, з якою наш народ боронив свою землю понад сім десятиліть тому. Як і 79 років тому, українці знову змушені зі зброєю в руках відстоювати своє право на існування. Кремлівські «стратеги» забувають, що наш народ ніколи не схилявся перед загарбниками. Українці завжди боролися та будуть боротись за свою незалежність.
Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам’ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні. Тим, хто загинув і тим, хто вижив у пеклі 40-х ми зобов’язані всім, що маємо сьогодні
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто звільняв нашу землю від нацистської окупації. Велика шана і подяка воїнам, які вже понад 8 років захищають Україну від російської навали, щоб жахіття війни знов стали минулим і ніколи не повторювалися.
