Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами жителів Донеччини.
Ірина Гопанчук із донькою Катериною загинули в Маріуполі 15 березня 2022 року. Снаряд влучив на подвір'я, де вони з сусідами готували їжу. Поряд загинули ще четверо людей: двоє сусідів (дівчина та чоловік) і двоє перехожих (дівчина з хлопцем).
Ірині було 52 роки. Каті – 13. Вони жили на провулку Трамвайному. Там і сталася трагедія.
До кишені загиблої сусіди поклали записку з даними про неї та доньку. У дворі тіла пролежали до 30 березня, поки їх не відвезли до моргу. Найімовірніше, Катя та Ірина поховані в селищі Мангуш в окремих могилах. Але де саме – невідомо.
Старша донька Ірини, Олена Світлична, розповіла: «Моїй бабусі 80 років. Вона залишилася в Маріуполі, щоби знайти могили доньки та онуки. Одного разу бабуся поїхала до моргу, їй стало зле. Вдруге поїхала. Взяли її дані. Сказали, що зателефонують і повідомлять, коли прийти. Бабуся здала аналіз ДНК». Та за рік від часу трагедії результатів так і немає.
Про загибель мами і сестри Олена дізналася у Вінниці. Саме в цьому місті Ірина навчалася та жила в молодості. А народилася й останні роки провела в Маріуполі. Усе життя вона присвятила дітям: Олені, Денису та Каті. Любила онуків Меланію та Лева. Опікувалася мамою Аллою Миколаївною.
Ірина працювала в міській лікарні №2, у терапевтичному відділенні. Після початку повномасштабної війни, поки була можливість, щодня бігала до лікарні, щоби принести їжу тим, хто вже не міг потрапити додому.
«Мама дуже любила читати. Мені здається, немає такої книги, яку вона не прочитала. Бабуся хотіла таку любов до читання прищепити і мені з братом, але я жартувала, що мама прочитала все замість нас. Мама рано стала бабусею, я народила доньку в 16. Вона говорила – я не бабуся, буду подружкою для онуки. Моя дочка так і звикла називати бабусю просто на ім'я. Коли ми бачилися останній раз біля будинку, я просила, щоб мама з Катею берегли себе, з нами їхати з міста вони відмовилися. Мама сказала: «Не хвилюйся, все буде добре!», – пригадала Олена.
У Ірини Гопанчук залишилися мама, донька, син та двоє онуків.
З 24 лютого росіяни вбили 1431 мирного жителя Донеччини, поранили ще 3261. Наразі невідома кількість жертв у Маріуполі та Волновасі.
Пам'ятаймо!
