Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами жителів Донеччини.
Катерина Вінниченко та її мама загинули у Маріуполі 15 березня 2022 року.
Вони мешкали у п'ятиповерхівці на провулку Трамвайному. З початку березня цей район росіяни щільно обстрілювали з різних видів озброєння. Того дня снаряд влучив на подвір'я, коли Катерина з мамою та сусідами готували їжу. Поряд загинули ще четверо людей: двоє сусідів та двоє перехожих.
Дівчинці було 13 років. Мамі – 52.
Незважаючи на постійні обстріли та небезпеку, Ірина з молодшою донькою нікуди не поїхали – по сусідству жила літня матір Ірини, залишити її одну вона не могла.
«Останній раз ми приїхали до них 8 березня. У подарунок привезли їжі. Я просила, щоб вони менше ходили вулицями. Мама з Катею до нас підійшли. Ми обійнялися, поцілувалися. І все», – згадує Олена Світлична, старша сестра Каті.
14 березня Олена зі своєю родиною та братом Денисом виїхали з Маріуполя. Про загибель Ірини та Каті вони дізналися наприкінці березня, з телеграм-каналу.
Смерть Каті та Ірини була миттєвою. На дівчинці не було помітно подряпин, лежала ніби жива, згадують очевидці. Сусіди накрили загиблих простирадлами. У дворі тіла пролежали до 30 березня, поки їх не відвезли до моргу. Найімовірніше, Катя та Ірина поховані в селищі Мангуш в окремих могилах. Але де саме – невідомо.
Катя Вінниченко навчалася у восьмому класі. З шести років займалася в цирковому гуртку Палацу культури металургів. Виступала на змаганнях, святах, концертах. Дівчинка допомагала викладачам навчати малечу. Також Катя опановувала стрільбу з лука. Любила малювати та ходила до художньої школи. Зберігся портрет матусі, який вона намалювала.
Катя мріяла здобувати освіту в медичному виші. Обожнювала коней і дуже хотіла навчитися їздити верхи. Загалом любила тварин.
«Якось вони з мамою у дворі побачили двох маленьких кошенят. Катя забрала їх додому й назвала Тімою та Лізкою. Так вони і досі живуть за тією ж адресою, тільки ось в іншій квартирі… І господарі в них тепер інші… Після трагедії кошенят забрала до себе сусідка», – каже Олена.
Подруга Каті писала Олені, що не хоче вірити в те, що сталося. Для неї Катя – жива і вона вірить, що вони обов'язково ще зустрінуться в школі у звільненому Маріуполі.
У Каті залишилися батько, бабуся, сестра, брат і двоє племінників.
З 24 лютого росіяни вбили 1433 мирних жителів Донеччини, поранили ще 3262. Наразі невідома кількість жертв у Маріуполі та Волновасі.
Пам'ятаймо!
