Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами жителів Донеччини.
22 березня 2022 року на стадіоні «Азовсталь» у Лівобережному районі Маріуполя загинув Володимир Звягінцев. Він із дружиною та іншими людьми вийшли з укриття на футбольне поле, щоб приготувати їжу на вогнищі. Дружина саме повернулася по сіль, коли стадіон опинився під ворожим вогнем…
Тіла п’ятьох загиблих поховали у вирві, що утворилася після вибуху. Там поставили табличку з іменами. Однак після того, як російські військові окупували місто, тіла вбитих звідти зникли.
У перший день повномасштабної війни Володимирові виповнилося 69 років. Він народився та мешкав у Маріуполі. Його батько Василь був із міста Курськ. Сім’я переїхала до Маріуполя, щоб будувати металургійний комбінат «Азовсталь». Під час Другої світової війни Василя забрали до концентраційного табору. Повернувшись звідти, чоловік прожив не довго, помер, коли синові Володимиру було 7 років. Усе своє доросле життя Володимир працював на заводі, який будував його тато. Був начальником цеху.
«Він багато читав, захоплювався грою в шахи. Мав велику домашню бібліотеку. Був гарним батьком і дідусем. Добра, скромна людина. Його поважали на роботі, любили вдома. Володимир мав дачу. Влітку проводив там час, вирощував овочі. Купив собі та синові мотоцикли, і вони разом подорожували Україною... Дружині й сину Володимира вдалося вибратися з того пекла живими. Коли ж вони повернулися до понівеченого міста, щоби достойно поховати рідну людину, тіла так і не знайшли, як і місця перепоховання. Ми не можемо прийти на його могилу. Не вціліло також і житло Володимира…», – розповіла Ірина, дружина двоюрідного брата загиблого.
У Володимира Звягінцева залишилися дружина, син, дочка і онуки.
З 24 лютого росіяни вбили 1740 мирних жителів Донеччини, поранили ще 4211. Кількість жертв у Маріуполі та Волновасі наразі достеменно невідома.
Пам’ятаймо!
