Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами мешканців Донеччини.
16 березня 2022 від мінометного обстрілу неподалік «Азовсталі» в Маріуполі загинула 43-річна Ірина Нечипуренко.
Ірина з чоловіком Олексієм та мамою Ольгою йшли по воду. Біля спуску до моря, де брали її раніше, працював снайпер і вже були загиблі. Тому вони вирушили в район хлібзаводу – там був стратегічний запас води для всього міста. Ольга зупинилася на вході, а Олексій з Іриною пішли далі й потрапили під мінометний обстріл.
«Відкриваю очі. Наді мною небо. Намагаюся встати і не можу. Уламками перебиті ноги та ліва рука. Тече кров. З усіх боків вибухи... Теща піднялася на пагорб. Там лежала Ірина. Вона її підняла, і вони йшли до мене. Дружина впала на коліна. Погляд затуманений…», – згадав ті страшні хвилини Олексій.
Обстріли не припинялися. Чоловік просив дружину рятуватися, говорив, вона ще має погуляти на весіллі сина. Здалося, Ірина його почула. Почала повзти, але потім упала.
«Сказала: «Мені мало повітря». Її тіло двічі здригнулося. Так дружини не стало. Лежала за метр від мене. А я нічим не міг допомогти», – говорить Олексій.
Загиблу Ірину відвезли до лікарні №4. Спочатку тіла складали на першому поверсі у приймальному відділенні, потім – на вулиці. До них не підпускали. Мама три місяці шукала тіло доньки.
«У червні Ольга Володимирівна йшла через цвинтар в мікрорайоні «Східний» і побачила покривало. Вона його впізнала, саме в такому привезли тіло доньки до лікарні. Хоч біля Ірини була записка з даними, але поховали її як невідому. Теща поїхала до поліції Новоазовська, опізнала доньку по фото, їй сказали номер могили», – розповів Олексій.
Ірина народилася та жила в Маріуполі. Працювала кранівницею на «Азовсталі». Любила збирати гриби. Дуже любила собак.
«Ми прожили 24 роки разом. За цей час було все: і кохання, і скандали. Але останні два роки я назвав би нашим «медовим місяцем». Ми навчилися поважати думку одне одного. Ми цінували кожну хвилину, проведену разом ... Здається, навіть у молодості слово «любов» було просто словом. І ось ВІЙНА! Це страшне слово покалічило долі багатьох. У Маріуполі торкнулося кожного. Недовго ми були щасливі. У 43 роки обірвалося життя моєї рідної людини. Вона житиме в нашій пам'яті та в наших серцях. Царство небесне...», – сказав чоловік загиблої.
В Ірини залишилися мама Ольга, син Андрій та чоловік Олексій.
З 24 лютого росіяни вбили 1751 мирного жителя Донеччини, поранили ще 4271. Кількість жертв у Маріуполі та Волновасі наразі достеменно невідома.
Пам’ятаймо!
