Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації.
Донецька ОВА та платформа Меморіал згадують убитих росіянами захисників з Донеччини.
12 липня 2023 року під час бойового завдання поблизу селища Білогорівка на Луганщині загинув 27-річний молодший сержант Сергій Лобко, позивний Лом. Захисник отримав смертельні уламкові поранення від вибуху ворожої міни.
Сергій народився у місті Мирноград. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №9. Потім навчався в коледжі за спеціальністю «Банківська справа», закінчив Мирноградський професійний гірничий ліцей. Далі обрав для себе шлях військового і підписав контракт. У вільний час займався спортом, ще підлітком відвідував секцію з боксу та вигравав турніри.
З 2017 року чоловік ніс службу у лавах Збройних Силах України. Під час повномасштабного вторгнення обіймав посаду командира розвідувального відділення розвідувальної роти 81-ої окремої аеромобільної бригади.
«Сергій був відповідальним і наполегливим. Веселий, завжди багато жартував. Обрав для себе професію військового, попри вмовляння родини. З перших днів війни був на нульових позиціях в гарячих точках. Отримав важке поранення під Ізюмом в квітні 2022 року, а вже восени знову повернувся на фронт. Друге поранення отримав в лютому 2023 року, а в травні вже був поряд із побратимами. Сергій відчував відповідальність за своїх хлопців, і попри можливість реабілітуватись, він пішов зі своїми товаришами й далі захищати Україну. Він завжди знаходив слова, щоб утішити та підняти дух своїм рідним. Відправивши свою родину в безпечні місця Західної України, він сміливо служив і завжди казав: «Ми обовʼязково переможемо! Адже нашим дітям ми війну в спадок залишити не можемо!» Побратими називають Сергія справжнім Героєм, вдячні за те, що він завжди дбав про своїх хлопців. Попри всі складнощі, йому вдавалося відбивати хлопців, які потрапляли в полон, виносити поранених бійців з полю боя. Коли рідні просили його повернутись додому та більше не брати участь у військових діях, казав, що він – командир, і його задача – зробити все, аби його хлопці повернулись до своїх родин живими. Сергій любив Україну, рідну Донеччину та мріяв, аби його донечка Мілана, яку він обожнював, росла у вільній та квітучій країні», – розповіла сестра Марічка.
Поховали захисника на Алеї Слави кладовища «Озерка» у рідному Мирнограді.
У Сергія залишилися батьки, сестра, дружина і донька, якій на момент загибелі тата було 2 роки.
З 24 лютого росіяни вбили 1764 мирних жителів Донеччини, поранили ще 4291. Кількість жертв у Маріуполі та Волновасі наразі достеменно невідома.
Пам’ятаймо!
