Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Сержант Владислав Білоус на псевдо "Одеса" загинув 11 жовтня 2024 року поблизу міста Торецьк. Під час штурму ворога отримав поранення, несумісне з життям. Захиснику було 28 років.
Родом Владислав з селища Любашівка на Одещині. В Балтському професійному училищі здобув професію газоелектрозварника. В мирному житті працював у Службі судової охорони, в поліцейській постовій службі. Дуже любив спорт, займався боксом, мав звання кандидата в майстри спорту з греко-римської боротьби.
Під час повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину в лавах Національної поліції України. Служив у Полку управління поліції особливого призначення штурмового полку «Цунамі» Об'єднаної штурмової бригади «Лють».
«Владислав любив життя. Кохав свою дружину, поважав своїх рідних та батьків. Завжди був готовий прийти на допомогу друзям. У липні 2024 року Владислав одружився. Та, на жаль, не встиг насолодитися вдосталь подружнім життям. З початком повномасштабної збройної агресії росії проти України чоловік прийняв рішення перейти на службу до спецпідрозділу поліції. У складі нового підрозділу брав участь у боях на Донецькому та Харківському напрямках. Боронив Кліщіївку, Вовчанськ, Карлівку, Торецьк. Неодноразово проявив себе як відважний боєць і напарник. Мужньо виконував поставленні завдання. Я пишаюся своїм чоловіком, він був найкращим сином, найкращим чоловіком та, на жаль, не встиг стати найкращим батьком», – розповіла дружина Олександра.
Поховали захисника у рідному селищі.
У Владислава залишились дружина, батьки, бабуся та дідусь, тітки, сестри та брат.
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.
