Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
Надія Кубай загинула 23 березня 2022 року під завалами багатоповерхівки в Маріуполі. Внаслідок авіаудару по будинку загинули також її донька Ірина та онук Михаїл.
Надія народилася й виросла в Маріуполі. 27 лютого 2022-го їй виповнилося 65 років. Разом із чоловіком мали сина Дмитра, доньку Ірину та трьох онуків. Надія з чоловіком мешкала в багатоповерхівці Кальміуського району – на вулиці Металургійній, 19.
Останні роки працювала в магазині продавчинею, касиркою. У перші дні повномасштабного вторгнення їздила на роботу з Кальміуського району до Приморського. Ті, хто її знав, пригадують: Надія була людиною, яка усе для інших робила безкорисливо.
«Надія була чуйною, доброю. Скільки разів вона всім допомагала! Була «запальничкою». Мені дуже її не вистачає. Вона могла надати оптимізму кожній ситуації. Для мене втрата цієї Людини – величезна і непоправна. А як гарно вона співала! З душею! І голос був сильний і дзвінкий. Дуже любила онуків. Вони були для неї сенсом життя! Дуже любила чоловіка. Не соромилася говорити про любов навіть через багато років подружнього життя. Вони завжди і скрізь були вдвох. Таке кохання рідко зустрінеш. 16 грудня 2021-го відсвяткували 43 роки спільного життя», – розповіла родичка Надії, Галина Герич.
Невістка Тетяна Кубай додала: «Ми з батьками жили на одному поверсі, в одному тамбурі. Наші двері ніколи не зачинялися. Жили дружно, весело. Була велика і міцна родина. Всі у кожного на підхваті: то з дітьми посидіти, то допомогти з чимось. Завжди спільні вечері, свята – Різдво, Великдень, дні народження».
22 березня Надія Кубай із чоловіком, донькою, зятем і онуком була у знайомих у сусідньому будинку. Коли почалися сильні обстріли, родина пішла в укриття багатоповерхівки на Металургійній, 19. 23 березня о 5:40 на цей дім упали дві авіабомби – саме на ту частину, де у теплому відділі підвалу переховувалися жінки з дітьми. Надія, донька Ірина та онук Михаїл загинули.
«Під час розбору завалів чоловік Микола впізнав дружину. Коли її дістали, поклав записку з іменем та прізвищем. Але де її поховали – невідомо», – додала невістка.
«Мама залишиться в моїй пам'яті най-най! Як вона говорила: не треба боятися про щось мріяти, чогось хотіти. Казала: не бійся труднощів – це все додає смаку життя. Рідні та близькі для неї були найважливішими. Завжди знаходила час, щоби зустрітися і поговорити. Я постійно дивувався, як вона пам'ятала дні народження рідних, друзів, колег. Кожного вітала, ні про кого не забувала. Вона любила життя та цей великий світ, любила подорожувати», – сказав син Дмитро.
У Надії Кубай залишилися чоловік, син, невістка та двоє онучок.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією згадують убитих росіянами жителів Донеччини.
