18 квітня - День створення Товариства Червоного Хреста України
День створення Товариства Червоного Хреста України пов’язаний із подіями 1918 року, коли в умовах становлення української державності було засновано національну гуманітарну організацію, покликану надавати допомогу постраждалим від воєнних дій, епідемій та соціальних криз.
15-18 квітня 1918-го року в українській столиці відбувся з’їзд, на якому й було створено Товариство Червоного Хреста України. На форум зібралися активісти руху, представники медико-санітарних організацій Союзу земств і Союзу міст. 18 квітня 1918 року є датою офіційного початку роботи Українського Червоного Хреста. Його батьками-засновниками стала група громадських діячів-медиків на чолі з Євменом Лукасевичем і Борисом Матюшенком.
У період Української революції 1917–1921 років організація відігравала важливу роль у наданні медичної допомоги пораненим, підтримці цивільного населення, боротьбі з епідеміями та забезпеченні базових потреб людей у складних умовах війни та нестабільності. Волонтери та медичні працівники діяли часто в небезпечних умовах, рятуючи життя та демонструючи приклад самопожертви й служіння суспільству. За ініціативи Товариства Червоного Хреста України будувалися громадські пральні і лазні, засновувалися фельдшерсько-акушерські пункти, аптеки та магазини санітарної гігієни. В роки голоду 1921-1923 рр. організовувалися безкоштовні їдальні, селянам роздавалися продовольчі пайки.
У 1923-1925 роках Український Червоний Хрест офіційно увійшов до складу Союзу Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР.
З 1923-го року Товариство почало здійснювати військово-санітарну підготовку населення до захисту держави. Відтак головним стає не гуманітарний, а військово-оборонний напрямок діяльності.
У 1930 роках Українське Товариство Червоного Хреста має в своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни. Але у 1938-му році постановою Ради Народних Комісарів у Червоного Хреста України відібрані всі належні йому заклади. Самостійність організації було повністю ліквідовано, і в подальшому вона сприймалася як одна з ланок державної системи охорони здоров’я.
У 1940-1970-х роках для Товариства Червоного Хреста Української РСР важливе значення отримало продовження зміцнення зв’язків і співпраці з органами й установами здоров’я та залучення широких мас до участі в заходах щодо ліквідації санітарних наслідків війни. Товариство розпочинає відновлення мережі лікувальних закладів, а також лазень, оздоровчих закладів, їдалень. Товариство Червоного Хреста України започатковує власну санітарну службу, у складі якої налічується 180 тисяч активістів.
У 1986 році більш ніж 10 тисяч активістів, членів санітарних постів і дружин Червоного Хреста взяли участь у евакуації й розселенні постраждалих від Чорнобильської катастрофи, надавали їм медико-соціальну, психологічну та матеріальну допомогу.
Указом Президента України від 28 жовтня 1992-го № 548/92 «Про Товариство Червоного Хреста України» Товариство Червоного Хреста України визнано єдиним Національним Товариством Червоного Хреста на території України, уповноваженого сприяти органам влади в їхній діяльності в гуманітарній сфері.
А 29 вересня 1993 року Товариство Червоного Хреста України нарешті отримує офіційне визнання Міжнародного Комітету Червоного Хреста у Женеві і 28 жовтня стає повноправним членом Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, роль Товариство Червоного Хреста України знову набуває особливого значення. Волонтери та співробітники організації працюють у прифронтових регіонах і тилу, евакуюють населення, надають першу допомогу, підтримують внутрішньо переміщених осіб, забезпечують гуманітарну допомогу та психологічну підтримку. Їхня діяльність є продовженням традицій, закладених понад століття тому.
