Загальнонаціональна хвилина мовчання за загиблими внаслідок збройної агресії російської федерації
86-річний Валерій Манзело загинув від авіаудару, якого російська армія завдала по Слов’янську вранці 10 березня 2026 року. Валерій перебував у власній квартирі на вулиці Торській, коли в будинок влучила ворожа бомба. Він помер у лікарні.
Валерій Манзело народився 26 лютого 1940 року. Навчався у 15-й школі Слов'янська, закінчив УЗПІ. Був центральним нападником місцевої футбольної команди «Хімік». Саме йому випала честь зробити перший почесний удар під час урочистого відкриття оновленого стадіону у місті у листопаді 2020 року.
Професійну кар’єру Валерій Манзело пов’язав з розбудовою та розвитком Донеччини і Луганщини. Очолював будівельно-монтажне управління «СУ-259» тресту «Донбаспромхіммонтаж», що входив до об’єднання «Енергомашспецсталь», яке будувало основні промислові комбінати регіону та прокладало трубопроводи високого тиску.
Під керівництвом Валерія у 2003-2006 роках змонтували та запустили останню в Україні доменну піч на Єнакіївському металургійному заводі. У Слов’янську «Донбаспромхіммонтаж» прокладав теплотраси, газопроводи та водопостачання.
Рідні пригадують Валерія як видатного керівника, професіонала своєї справи, порядну людину, гарного батька й діда, який передав нащадкам свої найкращі людські та професійні якості. Донька продовжує справу тата, працюючи інженером з охорони праці, а онук навчається на інженера з цивільного захисту населення.
Валерій Манзело похований на Північному кладовищі в Слов’янську.
Щодня о 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією згадують убитих росіянами жителів Донеччини.
